Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - "МСФЗ") станом на 31 березня 2023 року та за фінансовий звітний період 1 квартал 2023 року для ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"

1 квартал, що закінчується 31 березня 2023 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Основа підготовки. Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) за принципом історичної вартості з коригуваннями на початкове визнання фінансових інструментів за справедливою вартістю, випущених страхових контрактів і утримуваних контрактів перестрахування, які оцінюються на основі теперішньої вартості.

1 січня 2023 року Компанія ретроспективно застосувала МСФЗ 17 "Договори страхування" (надалі "МСФЗ 17") відповідно до вимог стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ. Процес переходу з обліку за МСФЗ 4 до обліку за МСФЗ 17 докладно описаний у Примітці 819100; вплив на загальну суму власного капіталу Компанії станом на 1 січня 2022 року та 31 грудня 2022 року подано у звіті про зміни капіталу.

У цій фінансовій звітності порівняльні дані були відповідним чином скориговані у зв’язку із застосуванням МСФЗ 17.

Підготовка фінансової звітності відповідно до стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ, вимагає застосування певних важливих бухгалтерських оцінок. Вона також вимагає, щоб при застосуванні облікової політики Компанії її керівництво застосовувало власні професійні судження. Області, де такі судження є особливо важливими, області, що характеризуються високим рівнем складності, та області, в яких припущення й розрахунки мають велике значення для підготовки фінансової звітності, описані у відповідних Примітках нижче. Принципи облікової політики застосовувались послідовно відносно всіх періодів, представлених у звітності, якщо не зазначено інше.

Відповідно до пункту 5 статті 121 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства, які складають фінансову звітність за МСФЗ, складають і подають фінансову звітність на основі таксономії фінансової звітності за МСФЗ в єдиному електронному форматі (iXBRL). Станом на дату випуску цієї фінансової звітності таксономію UA XBRL МСФЗ 2023 року ще не опубліковано, і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України ще не ініціювала процес подання фінансової звітності за 2023 рік в єдиному електронному форматі. У зв’язку з введенням воєнного стану в Україні Законом №2115-ІХ передбачено, що, зокрема, юридичні особи подають фінансові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи. Керівництво Компанії планує підготувати пакет звітності у форматі iXBRL та подати його, коли це стане можливим.

Основні облікові оцінки та судження при застосуванні облікової політики.

Компанія використовує оцінки та припущення, які впливають на суми, що визнаються у фінансовій звітності, та на балансову вартість активів і зобов’язань протягом наступного фінансового року. Оцінки та судження постійно оцінюються і базуються на попередньому досвіді керівництва та інших факторах, у тому числі на очікуваннях щодо майбутніх подій, які вважаються обґрунтованими за існуючих обставин. Крім суджень, які передбачають облікові оцінки, керівництво Компанії також використовує професійні судження при застосуванні облікової політики. Професійні судження, які чинять найбільш суттєвий вплив на суми, що відображаються у фінансовій звітності, та оцінки, результатом яких можуть бути значні коригування балансової вартості активів і зобов’язань протягом наступного фінансового року, включають:

Безперервність діяльності. Керівництво Компанії підготувало цю фінансову звітність відповідно до принципу подальшої безперервності діяльності. При формуванні цього професійного судження керівництво врахувало її фінансовий стан, поточні плани, прибутковість діяльності та доступ до фінансових ресурсів, а також проаналізувало вплив макроекономічних тенденцій та подій після звітної дати на діяльність Компанії.

Станом на дату випуску цієї фінансової звітності російське воєнне вторгнення в Україну продовжується, деякі регіони України залишаються ареною інтенсивних бойових дій або тимчасово окуповані. Компанія провадить діяльність та надає послуги на всій території Україні за винятком тимчасово окупованих територій або територій, де ведуться активні бойові дії, отже, ці події мають суттєвий негативний вплив на українську економіку і, відповідно, на бізнес, фінансовий стан та результати діяльності Компанії.

Керівництво вжило належних заходів для забезпечення безперервної діяльності Компанії протягом 2022 року та планує вживати всіх необхідних заходів для підтримання безперервності діяльності і в 2023 році.

Фактори, що свідчать про здатність Компанії продовжувати діяльність на безперервній основі:

• Воєнний стан не мав суттєвого пливу на IT-інфраструктуру Компанії і не було жодного руйнування активів ІТ-інфраструктури та втрати контролю над ІТ-інфраструктурою.

• За період з початку російського вторгнення, у Компанії відсутнє зберігання первинних документів на територіях населених пунктів, де проводяться чи проводилися бойові дії, звідки їх неможливо вивезти або вивезення пов’язане з ризиком для життя та здоров’я працівників.

• Враховуючи наявність у структурі Компанії регіональних дирекцій, які знаходилися або продовжують знаходитись у місцях активних військових дій або місцях окупації Російською Федерацією (Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська регіональні дирекції) існує можливість втрати основних засобів у цих дирекціях або контролю на ними. Однак, такі події не матимуть суттєвого впливу на фінансовий стан Компанії.

• Дотримання усіх зовнішніх регуляторних вимог протягом звітного періоду, та наявність достатнього обсягу прийнятних активів, щоб продовжувати дотримуватись усіх регуляторних вимог.

• Наявність достатнього обсягу ліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, депозити в банках, короткострокові інвестиції в цінні папери) для покриття короткострокових фінансових зобов’язань та страхових резервів.

• Спроможність Компанії забезпечити безперебійну роботу критичної ІТ-інфраструктури та доступність свого персоналу у відповідності до заходів, вжитих керівництвом та передбачених планом безперервності діяльності.

Наявна ліквідність, а також надходження від погашення існуючої дебіторської заборгованості та укладення нових договорів страхування дозволять Компанії фінансувати операційні витрати та продовжувати обслуговувати зобов’язання Компанії, в тому числі щодо страхових відшкодувань.

Наявність достатньої кількості кваліфікованих працівників та низький рівень плинності кадрів забезпечує можливість надавати своєчасний сервіс страхувальникам.

З урахуванням цих та інших факторів керівництво Компанії дійшло висновку, що застосування припущення про безперервність діяльності для підготовки фінансової звітності є доцільним.

Керівництво проаналізувало здатність Компанії продовжувати подальшу безперервну діяльність станом на дату випуску цієї фінансової звітності та дійшло висновку, що існує лише один суттєвий фактор невизначеності, який може викликати значні сумніви у спроможності Компанії продовжувати безперервну діяльність, а саме подальша значна ескалація воєнних дій, що може призвести до дестабілізації діяльності Компанії. Отже, Компанія може бути не в змозі реалізувати свої активи та погасити зобов'язання за звичайного перебігу господарської діяльності. Спираючись на результати проведеного аналізу, керівництво обґрунтовано очікує наявність у Компанії достатніх ресурсів для продовження діяльності протягом наступних дванадцяти місяців з дати цієї фінансової звітності. Керівництво продовжить відстежувати потенційний вплив та вживатиме усіх можливих заходів для мінімізації будь-яких наслідків.

Можливості подовження та припинення за договорами оренди. Можливості подовження та припинення договорів передбачені у низці договорів оренди будівель та автомобілів Компанії. Вони використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. Компанія має переважне право на подовження договорів оренди.

При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для використання можливості подовження договору чи відмови від можливості його припинення. Опціони на подовження (або періоди часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено).

Для оренди будівель та автомобілів, як правило, найбільш значущими є наступні фактори:

 
- У Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо для припинення (чи відмови від подовження) договору оренди встановлені значні штрафи.
- У Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо будь-які капіталізовані витрати на покращення орендованого активу, як очікується, матимуть істотну ліквідаційну вартість.

В інших випадках Компанія розглядає інші фактори, у тому числі тривалість оренди у минулих періодах, а також витрати і порушення у звичайному порядку діяльності, які потребуватимуться для заміни орендованого активу.

Виплати на основі акцій. Компанія визнає витрати на винагороди працівникам за операціями, виплати за якими здійснюються на основі акцій, і застосовує суттєві професійні судження у процесі розрахунку цих витрат. Витрати переважно основані на справедливій вартості винагород, наданих працівникам. Справедлива вартість оцінюється із використанням оптимальних оціночних моделей та моделей оцінки опціонів, де доречно, виходячи з оцінки:

(a) характеру наданих винагород, та

(б) власних прав і зобов'язань Компанії.

Якщо Компанія є стороною, що отримує послуги, вона оцінює отримані послуги як операцію, виплата за якою здійснюється на основі акцій із розрахунком дольовими інструментами, коли:

(а) надані винагороди є її власними дольовими інструментами, чи

(б) організація не має зобов'язання здійснити розрахунки за операцією, виплата за якою здійснюється на основі акцій.

У всіх інших обставинах Компанія оцінює отримані послуги як операцію, виплата за якою здійснюється на основі акцій із розрахунком грошовими коштами.

Грошові потоки виконання для страхових контрактів та контрактів перестрахування, що оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії − грошові потоки виконання контрактів включають оціночні розрахунки майбутніх грошових потоків, які скориговані для відображення вартості грошей у часі та на фінансовий і нефінансовий ризик. Оціночні розрахунки відображають поточну вартість очікуваного потоку з додатковим коригуванням на нефінансовий ризик. Оціночні розрахунки майбутніх грошових потоків відображають думку Компанії про поточні умови станом на звітну дату. Ця інформація включає внутрішні та зовнішні історичні дані про страхові виплати та інший досвід, які актуалізовані для відображення поточних очікувань майбутніх подій, що можуть вплинути на такі грошові потоки. Модель оцінки грошових потоків виконання контрактів може також включати певні якісні коригування з використанням професійного судження в обставинах, у яких, на думку Компанії, існуючі вхідні параметри, припущення або методики моделювання не враховують усі актуальні фактори ризику. Якщо у процесі побудови моделей Компанія визначає, що існуючі моделі не враховують усі актуальні фактори ризику чи мають інші обмеження вхідних параметрів або даних, тоді застосовуються коригування для усунення тимчасових недоліків. Такі коригування можуть вимагати суттєвих суджень і можуть впливати на визнані суми.

Найбільш суттєві судження у межах оціночних розрахунків грошових потоків виконання контрактів стосуються оцінки резерву на покриття збитків від страхування і витрат на врегулювання страхових вимог за договорами страхування майна та страхування від нещасних випадків, які включають оціночні розрахунки майбутніх грошових потоків щодо компенсації збитків за страховими вимогами, які ще не були врегульовані та які включені до зобов'язань за понесеними страховими збитками. Судження, використані для визначення майбутніх грошових потоків щодо компенсації збитків за страховими вимогами включають оцінку остаточної вартості врегулювання й адміністрування страхових вимог на основі оцінки відомих фактів та обставин, аналізу історичної динаміки розрахунків, оцінки тенденцій щодо суттєвості та частоти страхових виплат, і аналізу правозастосовної практики, що складається, та інших факторів.

Ці суми оцінюються відповідно до загальноприйнятих актуарних стандартів, розроблених для забезпечення формування Компанією відповідних зобов’язань у звіті про фінансовий стан для покриття застрахованих збитків і відповідних витрат як за заявленими страховими вимогами,так і за страховими вимогами щодо понесених, але не заявлених збитків, станом на кожну звітну дату. Припущення, що лежать в основі оцінки резерву на покриття збитків та витрат на врегулювання страхових вимог, регулярно переглядаються й оновлюються Компанією для відображення нещодавніх і нових тенденцій страхового досвіду та змін у профілі бізнес-ризиків.

Коригування на нефінансовий ризик – коригування на нефінансовий ризик являє собою компенсацію, яку вимагає Компанія у зв'язку з невизначеністю щодо суми та строків грошових потоків внаслідок нефінансового ризику за оформленими Компанією страховими контрактами та утримуваними контрактами перестрахування.

Коригування на ризик відображає суму, яку страхова компанія вимагатиме для усунення невизначеності, що майбутні грошові потоки перевищать очікувану суму страхового відшкодування.

Першим кроком процесу є розрахунок резерву на основі найкращої оцінки, за якої існує рівноймовірна можливість того, що фактична сума, необхідна для здійснення майбутніх страхових виплат, буде більшою або меншою за суму, розраховану на основі найкращої оцінки. Компанія використовує метод стохастичного бутстреппінгу для розрахунку резервів на покриття збитків за страховими вимогами. Компанія застосовує підхід рівня довіри (вартість під ризиком) відповідно до положень МСФЗ 17. Коригування на калібрований ризик групи (з використанням вартості під ризиком) полягає у тому, що утримувані технічні резерви знаходяться на 70-му процентилі розподілу остаточних збитків.

Межі контрактів − оцінка меж контракту визначає, які грошові потоки включаються до оцінки договору, та вимагає застосування суджень і аналізу суттєвих прав та зобов'язань Компанії за договором. Крім того, для визначення розподілу витрат між портфелями контрактів необхідне суттєве судження. Загалом Компанія розподіляє аквізиційні витрати на основі підписаних премій, витрати на врегулювання страхових вимог - на основі кількості оплачених страхових вимог і витрати на обслуговування й адміністрування - на основі зароблених страхових премій.

Нарахування, резерви зобов'язань та відрахувань. Резерви зобов’язань та відрахувань (забезпечення) – це зобов’язання нефінансового характеру із невизначеним строком або сумою. Резерви відображаються у фінансовій звітності, коли Компанія має теперішнє юридичне або конструктивне зобов’язання у результаті минулих подій і коли існує імовірність того, що погашення такого зобов’язання потребуватиме відтоку ресурсів, які передбачають економічні вигоди, а суму цього зобов’язання можна розрахувати з достатнім рівнем точності.

Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов’язання, забезпечення припиняють визнавати у обліку.

Первісне визнання фінансових інструментів. Фінансові інструменти, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку визнаються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при первісному визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при первісному визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.

Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди "звичайної" купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли компанія зобов’язується здійснити поставку фінансового активу. Всі інші операції з придбання фінансових інструментів визнаються тоді, коли суб’єкт господарювання стає стороною договору про придбання фінансового інструменту.

Припинення визнання фінансових активів. Компанія припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на грошові потоки від них іншим чином закінчилися або (б) Компанія передала права на грошові потоки від фінансових активів або уклала угоду щодо передачі, і при цьому (i) також передала, в основному, всі ризики та вигоди володіння цими активами або (ii) не передавала й не зберігала, в основному, всі ризики та вигоди володіння цими активами, але припинила здійснювати контроль.

Контроль зберігається, коли контрагент не має практичної можливості повністю продати актив незв'язаній стороні, не накладаючи при цьому обмежень на продаж.

Припинення визнання фінансових зобов'язань. Визнання фінансового зобов’язання припиняється, якщо зобов’язання погашене, анульоване або строк його дії минув. Якщо наявне фінансове зобов’язання замінюється іншим зобов’язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов’язання значно змінені, то така заміна або зміни обліковуються як припинення визнання первісного зобов’язання і початок визнання нового зобов’язання, а різниця в їх балансовій вартості визнається у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід.

Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти складаються з готівки в касі, депозитів до запитання в банках та інших короткострокових високоліквідних інвестицій з первісним строком не більше трьох місяців. Грошові кошти та їх еквіваленти являють собою активи, які можна конвертувати у відому суму готівки за першою вимогою і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Суми, що стосуються коштів, використання яких обмежено, виключаються з грошових коштів та еквівалентів. Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються за амортизованою вартістю, оскільки (i) вони утримуються для отримання передбачених договором грошових потоків і ці грошові потоки являють собою виключно виплати основної суми боргу та процентів та (ii) вони не віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток.

Депозити в банках. Депозити в банках – це розміщення коштів у банках з первісним строком розміщення більше трьох місяців. Депозити в банках обліковуються за амортизованою вартістю за вирахуванням резерву під очікувані кредитні збитки.

Враховуючи законодавчі вимоги до страхових компаній щодо забезпечення платоспроможності та вимоги щодо якості активів страхової компанії, розміщення вільних коштів на депозитних рахунках можливе лише у банківських установах із високим рівнем кредитного рейтингу. Отже, при прийнятті рішення щодо розміщення коштів Компанія перевіряє кредитний рейтинг банківської установи та аналізує наявну інформацію щодо зміни кредитного рейтингу банківської установи за попередні звітні періоди. У разі відсутності негативної інформації приймається рішення щодо розміщення коштів на депозитних рахунках.

На кожну звітну дату здійснюється обов’язкова перевірка кредитного рейтингу банківської установи, у якій Компанія розмістила кошти на депозитному рахунку.

Виплати на основі акцій. Компанія може використовувати плани компенсаційних виплат на основі акцій із розрахунком грошовими коштами, відповідно до яких організація отримує послуги від працівників в якості компенсації за надані винагороди на основі акцій.

Товари чи послуги, у тому числі послуги, які надають працівники, в обмін на виплати на основі акцій, розрахунки за якими здійснюються грошовими коштами, визнаються за справедливою вартістю прийнятого зобов’язання та відносяться на витрати в момент використання або капіталізуються як активи, що амортизуються. Поки зобов'язання не буде погашене, Компанія проводить переоцінку зобов'язання за справедливою вартістю на кінець кожного звітного періоду і на дату погашення, а всі зміни справедливої вартості визнає у складі прибутку чи збитку за період. Сума, визнана стосовно товарів та послуг, отриманих протягом періоду надання прав, основана на найкращій доступній розрахунковій оцінці кількості винагород, права на які, як очікується, будуть надані. Компанія за необхідності переглядає цю розрахункову оцінку, якщо подальша інформація свідчить про те, що кількість винагород, права на які, як очікується, будуть надані, відрізняється від їх попередньої розрахункової кількості. На дату набуття прав Компанія переглядає цю оцінку так, щоб вона стала рівною кількості винагород, права на які у кінцевому підсумку були надані. Кумулятивна сума, визнана у кінцевому підсумку стосовно товарів або послуг, отриманих як винагорода за виплати на основі акцій із розрахунком грошовими коштами, дорівнює сумі виплачених грошових коштів.

Витрати на персонал та відповідні відрахування. Зарплата, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплачувані щорічні відпустки та лікарняні, премії, а також негрошові винагороди нараховуються у тому році, в якому відповідні послуги надавалися працівниками Компанії. Компанія не має жодних правових чи таких, що випливають зі сформованої ділової практики, зобов'язань з виплати пенсій або аналогічних виплат, крім платежів згідно з державним планом із встановленими внесками відповідно до законодавства.

Інші витрати

Фінансові активи – класифікація і подальша оцінка – категорії оцінки. Компанія класифікує фінансові активи у такі категорії оцінки: за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, за справедливою вартістю через інший сукупний дохід і за амортизованою вартістю. Класифікація та подальша оцінка боргових фінансових активів залежить від (i) бізнес-моделі Компанії для управління відповідним портфелем активів та (ii) характеристик грошових потоків за активом.

Фінансові активи – класифікація і подальша оцінка – бізнес-модель. Бізнес-модель відображає спосіб, у який Компанія управляє активами з метою отримання грошових потоків: чи є метою Компанії (i) виключно отримання передбачених договором грошових потоків від активів ("утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків"), або (ii) отримання передбачених договором грошових потоків і грошових потоків, які виникають у результаті продажу активів ("утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків і продажу"), або якщо не застосовується ні пункт (i), ні пункт (ii), фінансові активи відносяться у категорію "інших" бізнес-моделей та оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток.

Бізнес-модель визначається для групи активів (на рівні портфеля) на основі всіх відповідних доказів діяльності, яку Компанія має намір здійснити для досягнення цілі, встановленої для портфеля, наявного на дату оцінки. Фактори, які Компанія враховує при визначенні бізнес-моделі, включають мету і склад портфеля, минулий досвід отримання грошових потоків по відповідних активах, підходи до оцінки та управління ризиками, методи оцінки доходності активів та схему виплат керівникам.

Фінансові активи – класифікація і подальша оцінка – характеристики грошових потоків. Якщо бізнес-модель передбачає утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків або для отримання передбачених договором грошових потоків і продажу, Компанія оцінює, чи являють собою грошові потоки виключно виплати основної суми боргу та процентів ("тест на виплати основної суми боргу та процентів" або "SPPI-тест").

Фінансові активи із вбудованими похідними інструментами розглядаються у сукупності, щоб визначити, чи є грошові потоки по них виплатами виключно основної суми боргу та процентів. У ході такої оцінки Компанія аналізує, чи відповідають передбачені договором грошові потоки умовам базового кредитного договору, тобто проценти включають тільки відшкодування щодо кредитного ризику, вартості грошей у часі, інших ризиків базового кредитного договору та маржу прибутку.

Якщо умови договору передбачають схильність до ризику чи волатильності, які не відповідають умовам базового кредитного договору, відповідний фінансовий актив класифікується та оцінюється за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. SPPI-тест виконується при первісному визнанні активу, а подальша переоцінка не проводиться.

Фінансові активи – рекласифікація. Фінансові інструменти рекласифікуються тільки у випадку, якщо змінюється бізнес-модель для управління цим портфелем у цілому. Рекласифікація проводиться перспективно з початку першого звітного періоду після зміни бізнес-моделі.

Знецінення фінансових активів – оціночний резерв під очікувані кредитні збитки. На основі прогнозів Компанія оцінює очікувані кредитні збитки, пов'язані з фінансовими інструментами, які оцінюються за амортизованою вартістю та за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Компанія оцінює очікувані кредитні збитки і визнає чисті збитки від знецінення фінансових активів і активів за договорами з покупцями на кожну звітну дату. Оцінка очікуваних кредитних збитків відображає: (i) об'єктивну і зважену з урахуванням імовірності суму, визначену шляхом оцінки діапазону можливих результатів, (ii) вартість грошей у часі та (iii) всю обґрунтовану і підтверджувану інформацію про минулі події, поточні умови та прогнозовані майбутні економічні умови, доступну на звітну дату без надмірних витрат і зусиль.

Фінансові інструменти, які оцінюються за амортизованою вартістю, інша дебіторська заборгованість, видані кредити та активи за договорами з покупцями відображаються у звіті про фінансовий стан за вирахуванням оціночного резерву під очікувані кредитні збитки. Зміни в амортизованій вартості боргових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, за вирахуванням оціночного резерву під очікувані кредитні збитки, відображаються у складі прибутку чи збитку.

Інші зміни у балансовій вартості відображаються у складі іншого сукупного доходу в статті "Інший сукупний дохід".

Для фінансових активів Компанія застосовує триетапну модель обліку знецінення на основі змін кредитної якості з моменту первісного визнання. Фінансовий інструмент, який не є знеціненим при первісному визнанні, класифікується як такий, що відноситься до Етапу 1. Для фінансових активів Етапу 1 очікувані кредитні збитки оцінюються за сумою, яка дорівнює частині очікуваних кредитних збитків за весь строк, що виникають внаслідок дефолтів, які можуть відбутися протягом наступних 12 місяців чи до дати погашення відповідно до договору, якщо вона настає до закінчення 12 місяців ("12-місячні очікувані кредитні збитки").

Якщо Компанія ідентифікує значне підвищення кредитного ризику з моменту первісного визнання, актив переводиться в Етап 2, а очікувані кредитні збитки за цим активом оцінюються на основі очікуваних кредитних збитків за весь строк, тобто до дати погашення відповідно до договору, але з урахуванням очікуваної передоплати, якщо вона передбачена ("очікувані кредитні збитки за весь строк"). Опис порядку визначення Компанією значного підвищення кредитного ризику наведений у Примітці 822390-11. Якщо Компанія визначає, що фінансовий актив є знеціненим, такий актив переводиться в Етап 3, і очікувані кредитні збитки щодо цього активу оцінюються як очікувані кредитні збитки за весь строк. Визначення Компанією кредитно-знецінених активів та визначення дефолту описані у Примітці 822390-11. Для придбаних чи створених кредитно-знецінених фінансових активів очікувані кредитні збитки завжди оцінюються як очікувані кредитні збитки за весь строк.

Фінансові активи – списання. Фінансові активи списуються повністю або частково, коли Компанія вичерпала всі практичні можливості щодо їх стягнення і дійшла висновку про необґрунтованість очікувань відносно відшкодування таких активів. Списання - це подія припинення визнання.

Компанія може списати фінансові активи, щодо яких ще вживаються заходи з примусового стягнення, коли Компанія намагається стягнути суми заборгованості за договором, хоча у неї немає обґрунтованих очікувань щодо їх стягнення.

Фінансові інструменти – основні терміни оцінки. Фінансові інструменти відображаються за справедливою вартістю або амортизованою вартістю залежно від їх класифікації. Нижче описано ці методи оцінки.

Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок – це такий ринок, на якому операції щодо активів і зобов’язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію щодо ціноутворення на регулярній основі.

Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активному ринку, вимірюється як добуток ціни котирування на ринку за окремим активом або зобов’язанням та їх кількості, що утримується організацією.

Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, за якими відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методи оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, модель, заснована на інформації щодо останніх угод, здійснених між непов'язаними сторонами, або аналіз фінансової інформації про об'єкти інвестування.

Оцінки справедливої вартості аналізуються за рівнями ієрархії справедливої вартості наступним чином: (i) до Рівня 1 відносяться оцінки на основі цін котирування (без коригувань) на активних ринках для ідентичних активів та зобов’язань, (ii) до Рівня 2 – оцінки, отримані з використанням методів, згідно з якими всі суттєві вхідні дані, які використовуються, є наявними для активу чи зобов’язання безпосередньо (наприклад ціна), або опосередковано (наприклад, розраховані на основі ціни) і (iii) оцінки Рівня 3, які являють собою оцінки, що не базуються виключно на ринкових даних (тобто для оцінки необхідний значний обсяг вхідних даних, які не є наявними на ринку).

Амортизована вартість – це вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус погашення основної суми боргу плюс нараховані проценти, а для фінансових активів – мінус будьяке зменшення вартості щодо очікуваних кредитних збитків. Нараховані проценти включають амортизацію відстрочених витрат за угодою при початковому визнанні та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан.

Метод ефективної процентної ставки – це метод визнання процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це процентна ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх кредитних збитків) точно дисконтуються протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну до валової балансової вартості фінансового інструменту. Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків по інструментах із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процентної ставки, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, встановлену для такого інструмента, або інших змінних факторах, які не змінюються залежно від ринкових ставок. Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну дії інструмента. Розрахунок поточної вартості включає всі комісійні та виплати, сплачені або отримані сторонами договору, що є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки.

Фінансові зобов'язання – категорії оцінки. Фінансові зобов'язання класифікуються як у подальшому оцінювані за амортизованою вартістю.

Переоцінка іноземної валюти. Функціональною валютою Компанії є національна валюта України - гривня. Монетарні активи та зобов'язання в іноземній валюті перераховуються у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом Національного банку України (НБУ) станом на кінець відповідного звітного періоду. Прибуток чи збитки, що виникають у результаті розрахунків за операціями в іноземній валюті та від перерахунку монетарних активів і зобов'язань у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на кінець року, включаються до звіту про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід (як прибутки чи збитки від курсових різниць). Перерахунок за обмінними курсами на кінець року не застосовується до немонетарних статей.

Основні обмінні курси, що використовувались для перерахунку сум у іноземній валюті, були такими:

Функціональною валютою Компанії є національна валюта України - гривня.

Податок на прибуток. Податок на прибуток відображається у фінансовій звітності відповідно до вимог законодавства із використанням податкових ставок та законодавчих норм, які діяли або фактично були введені в дію станом на кінець звітного періоду. Витрати з податку на прибуток включають поточний податок, відстрочений податок і відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому звітному періоді в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу.

Поточний податок – це сума, що, як очікується, має бути сплачена податковим органам або ними відшкодована стосовно оподатковуваних прибутків чи збитків за поточний та попередні періоди. Поточні витрати з податку на прибуток визнаються на основі податкового законодавства та чинних ставок оподаткування протягом періоду, за який отримано дохід. Якщо фінансова звітність затверджується до подання відповідних податкових декларацій, оподатковуваний прибуток або податковий збиток визначаються розрахунковим шляхом. Інші податки, крім податку на прибуток, відображаються у складі адміністративних та інших операційних витрат.

Відстрочений податок на прибуток розраховується за методом балансових зобов’язань відносно податкових збитків та тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів та зобов’язань та їхньою балансовою вартістю для цілей фінансової звітності. Відповідно до виключення при початковому визнанні, відстрочений податок не визнається для тимчасових різниць, що виникають при початковому визнанні активу або зобов’язання у результаті операції, яка не є об’єднанням компаній і яка при початковому визнанні не впливає на бухгалтерський або оподатковуваний прибуток.

Суми відстрочених податків визначаються із використанням ставок оподаткування, які були введені в дію або практично були введені в дію станом на кінець звітного періоду і які, як очікується, застосовуватимуться у періоді, коли будуть сторновані тимчасові різниці або зараховані перенесені податкові збитки. Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, що зменшують оподатковувану базу, та перенесені на майбутні періоди податкові збитки визнаються лише в тій мірі, в якій існує імовірність отримання достатнього оподатковуваного прибутку, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці. Взаємозалік відстрочених податкових активів і зобов'язань можливий тоді, коли законодавством передбачене право взаємозаліку поточних податкових активів та поточних податкових зобов'язань і коли відстрочені податкові активи та зобов'язання відносяться до податку на прибуток, що сплачується одному й тому ж податковому органу або одною й тою ж оподатковуваною особою, або різними оподатковуваними особами, при цьому існує намір здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку.

Невизначені податкові позиції. Керівництво оцінює невизначені податкові позиції Компанії на кінець кожного звітного періоду. Зобов’язання, що відображаються щодо податку на прибуток, визначаються керівництвом як позиції із невисокою імовірністю того, що їх не вдасться відстояти у випадку виникнення претензій з боку податкових органів. Така оцінка виконується виходячи з тлумачення Компанією податкового законодавства, яке є чинним або фактично набуло чинності на кінець звітного періоду, та будь-якого відомого рішення судових або інших органів з подібних питань.

Нематеріальні активи. Нематеріальні активи Компанії включають програмне забезпечення. Нематеріальні активи обліковуються за їхньою вартістю придбання плюс будь-які витрати, які можна прямо віднести до підготовки цього активу для використання за призначенням:

• витрати на установку і налагодження нематеріального активу, у тому числі витрати на виплати працівникам або гонорари спеціалістам, які виникають безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням нематеріального активу до стану, у якому він придатний до використання за призначенням.

Програмне забезпечення, розроблене власними спеціалістами Компанії, що відповідає критеріям капіталізації, капіталізується у сумі прямих витрат на розробку, які включають зовнішні витрати та витрати на витрати на оплату праці працівників безпосередньо залучених до проекту по розробці програмного забезпечення.

Після первісного визнання нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю за мінусом накопиченої амортизації.

Витрати на придбання (виготовлення) нематеріальних активів капіталізуються та амортизуються за лінійним методом протягом розрахункового строку служби активів. Розрахунковий строк служби програмного забезпечення визначається для кожного конкретного виду активу на основі строків використання аналогічних нематеріальних активів, очікуваного морального старіння, юридичних та інших подібних обмежень щодо строку використання та інших факторів і становить 3-10 років.

Витрати на обслуговування програмного забезпечення відносяться до витрат того періоду в якому вони понесені. При цьому витрати, які призводять до вдосконалення програмного забезпечення або подовження строку його використання, включаються до балансової вартості активу.

Визнання доходів і витрат. Дохід визнається, коли виникає зростання майбутніх економічних вигід, які можливо достовірно оцінити. Дохід пов’язаний із збільшенням активу або зменшенням зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що сума доходу може бути достовірно визначена. Облік та визнання доходу ведеться дотримуючись принципів нарахування та відповідності доходів та витрат. Витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу Компанії (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Комісійні витрати за операціями страхування визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Процентні доходи та витрати за всіма борговими інструментами обліковуються відповідно до методу нарахування із використанням методу ефективної процентної ставки. Цей метод включає до складу процентних доходів та витрат і розподіляє протягом всього періоду дії усі комісії, які виплачують або отримують сторони договору і які є невід’ємною частиною ефективної процентної ставки, витрати за угодою, а також усі інші премії та дисконти.

Витрати, які є невід’ємною частиною ефективної процентної ставки, включають комісійні, отримані або сплачені у зв’язку із створенням або придбанням фінансового активу чи випуском фінансового зобов’язання, наприклад, комісійні за оцінку кредитоспроможності, врегулювання умов надання інструменту та обробку документів за угодою.

Процентний дохід розраховується із застосуванням ефективної процентної ставки до валової балансової вартості фінансових активів, крім: (i) фінансових активів, які стали кредитно-знеціненими (Етап 3) і для яких процентний дохід розраховується із застосуванням ефективної процентної ставки до їх амортизованої вартості (за вирахуванням резерву під очікувані кредитні збитки); і (ii) створених або придбаних кредитно-знецінених фінансових активів, для яких первісна ефективна процентна ставка, скоригована на кредитний ризик, застосовується до амортизованої вартості.

Процентні доходи

Капітал. Зареєстрований капітал включає в себе внески засновників відповідно до установчих документів Компанії. Прості акції показані у складі капіталу. Витрати, безпосередньо пов’язані з емісією нових акцій, показуються у складі капіталу як зменшення суми надходжень за вирахуванням податків. Резервний капітал формується шляхом внесків із чистого прибутку за рішенням Акціонерів компанії.

Зобов’язання з оренди. Зобов'язання, що виникають за договорами оренди, спочатку оцінюються за приведеною вартістю. Орендні зобов'язання включають чисту приведену вартість наступних орендних платежів:

• фіксованих платежів (у тому числі, по суті, фіксованих платежів) за вирахуванням будь-яких стимулюючих платежів за орендою до отримання,

• змінного орендного платежу, який залежить від індексу чи ставки, що спочатку оцінюється з використанням індексу або ставки на дату початку оренди,

• сум, очікуваних до сплати Компанією за гарантіями ліквідаційної вартості,

• ціни виконання опціону на придбання, за умови, що Компанія достатньою мірою упевнена у виконанні цього опціону, та

• сплату штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає виконання Компанією опціону на припинення оренди.

Опціони на подовження та припинення оренди передбачені у низці договорів оренди будівель та автомобілів Компанії. Ці умови використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. Компанія має переважне право на подовження договорів оренди.

Опціони на подовження (або період часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено). В оцінку зобов'язання також включаються орендні платежі, які будуть здійснені у межах виконання опціонів на подовження, якщо існує достатня впевненість у тому, що оренду буде подовжено.

Орендні платежі дисконтуються з використанням процентної ставки, закладеної у договір оренди. Якщо цю ставку легко визначити неможливо, що, як правило, має місце у випадку наявних у Компанії договорів оренди, Компанія використовує ставку залучення додаткових позикових коштів – це ставка, за якою Компанія могла б залучити на аналогічний строк та за аналогічного забезпечення позикові кошти, необхідні для отримання активу вартістю, аналогічною вартості активу у формі права користування в аналогічних економічних умовах.

Компанія зазнає впливу ризику потенційного збільшення змінних орендних платежів у майбутньому, що залежать від індексу чи ставки, яке не відображається в орендному зобов'язанні, доки не вступить у силу. Після проведення коригувань орендних платежів, які залежать від індексу чи ставки, виконується переоцінка зобов'язання з оренди з коригуванням вартості активу у формі права користування.

Орендні платежі розподіляються між основною сумою зобов'язань та фінансовими витратами. Фінансові витрати відображаються у складі прибутку чи збитку протягом усього періоду оренди для того, щоб забезпечити постійну періодичну процентну ставку за непогашеним залишком зобов'язання за кожний період.

Платежі за короткостроковою орендою офісів, обладнання, транспортних засобів та орендою будьяких активів із низькою вартістю визнаються лінійним методом як витрати у складі прибутку чи збитку.

Короткострокова оренда - це договір оренди строком не більше 12 місяців.

Активи з низькою вартістю включають ІТ-обладнання та невеликі предмети офісних меблів, вартість яких не перевищує 10 тисяч гривень.

Взаємозалік фінансових інструментів. Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до звіту про фінансовий стан лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу, (ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства.

Обладнання та інші основні засоби. Обладнання та інші основні засоби обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та резерву на знецінення, якщо необхідно. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з сум, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (за вирахуванням непрямих податків), реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів, сум ввізного мита, непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються Компанії), витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів, витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Основні засоби амортизуються прямолінійним методом протягом строку корисного використання активу.

Компанія використовує прямолінійний метод амортизації із використанням таких строків експлуатації:

Прибутки або збитки від реалізації основних засобів визначаються виходячи з їхньої балансової вартості та беруться до уваги при визначенні операційного прибутку.

Активи у формі права користування. Компанія орендує різноманітні офісні приміщення та транспортні засоби. Договори можуть включати як компоненти, які є договорами оренди, так і компоненти, які не є договорами оренди. Компанія розподіляє винагороду за договором між компонентами оренди та компонентами, які не є орендою, на основі їх відносної ціни відокремленої угоди.

Активи, що виникають за договорами оренди, спочатку оцінюються за приведеною вартістю.

Активи у формі права користування оцінюються за первісною вартістю, яка включає:

-  суму первісної оцінки зобов'язання з оренди;
-  орендні платежі на дату початку оренди чи до неї, за вирахуванням отриманих стимулюючих платежів за орендою;
-  будь-які первісні прямі витрати; та
-  витрати на відновлення активу до стану, який вимагається умовами договорів оренди.

Активи у формі права користування, як правило, амортизуються лінійним методом протягом строку корисного використання активу або строку оренди, залежно від того, який з них закінчиться раніше. Якщо Компанія достатньою мірою упевнена у виконанні опціону на придбання, Компанія амортизує актив у формі права користування протягом строку корисного використання базового активу. Компанія розраховує амортизацію активів у формі права користування лінійним методом протягом оціночного строку їх корисного використання.

Кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість за основною діяльністю нараховується, коли контрагент (кредитор) виконав свої зобов'язання за договором, і обліковується за амортизованою вартістю.

Передоплати. Передоплати обліковуються за первісною вартістю мінус резерв на знецінення. Сума передоплати за придбання активу включається в його балансову вартість при отриманні Компанією контролю над цим активом і наявності ймовірності того, що пов'язані з ним майбутні економічні вигоди будуть отримані Компанією. Інші передоплати списуються на прибуток чи збиток після отримання товарів або послуг, за які вони були здійснені. Якщо є ознака того, що активи, товари або послуги, що відносяться до передоплати, не будуть отримані, балансова вартість передоплати підлягає списанню, і відповідний збиток від знецінення відображається в прибутку або збитку за період.

Тест адекватності зобов’язань. Станом на кінець кожного звітного періоду Компанія проводить тест адекватності зобов'язань для перевірки достатності визнаних зобов'язань за вирахуванням відповідних неамортизованих відстрочених аквізиційних витрат. При проведенні цього тесту використовуються поточні оцінки майбутніх грошових потоків, витрат на врегулювання та адміністративних витрат. Будь-яка недостатня сума негайно відноситься на прибуток або збиток: спочатку списуються неамортизовані відстрочені аквізиційні витрати, а потім створюється резерв непередбачуваного ризику, що виникає в результаті тестування адекватності зобов'язань.

При проведенні перевірки адекватності зобов’язань можуть використовуватись такі методи оцінки: модель дисконтованих грошових потоків, модель опціонного ціноутворення та стохастичне моделювання.

Припущення, сформовані для перевірки адекватності зобов’язань, використовуються у майбутньому для оцінки страхових зобов’язань станом на кінець кожного наступного звітного періоду за окремими видами страхування, які за результатами перевірки виявились неадекватними. Збитки за результатами перевірки адекватності зобов’язань сторнуються у майбутніх роках на суму додатково створених зобов’язань, якщо недостатності зобов’язань більше не існує.

Описана вище перевірка адекватності зобов’язань здійснюється на рівні окремих контрактів або на рівні портфелю контрактів, які, в цілому, наражаються на схожі ризики та управляються разом як єдиний портфель.

Зобов’язання та активи за страховими контрактами та контрактами перестрахування.

Визначення та класифікація

Страхові контракти. Страхові контракти – це контракти, яким притаманний істотний страховий ризик на дату укладання договору. Страховий ризик виникає, коли Компанія погоджується надати компенсацію власнику страхового полісу, якщо визначена непевна майбутня подія негативно вплине на власника страхового полісу, з можливістю виплати значно більшої суми за сценарієм, за яким страховий випадок настає, на відміну від сценарію, за яким він не настає, враховуючи варіативність строків платежів. Контракти, які не відповідають визначенню договору страхування, класифіковані як похідні договори або договори на надання послуг залежно від ситуації. Страхові контракти включають контракти прямого страхування та контракти прийнятого (утримуваного) перестрахування, що оформлені Компанією.

Утримувані контракти перестрахування. Контракти, по яких ризик переданий перестраховикам, не звільняють Компанію від її зобов'язання, пов'язаного з первинними договорами страхування. Утримувані контракти перестрахування, показані окремо у звіті про фінансовий стан для відображення величини кредитного ризику та зобов'язань Компанії перед власниками її страхових полісів.

Одиниця обліку та визнання. Контракти страхування та утримувані контракти перестрахування, обов'язково об'єднуються у відповідні портфелі контрактів на основі базового ризику та управління таким ризиком, а в подальшому об'єднуються у групи на основі очікуваної прибутковості та дати оформлення, при цьому окремо формуються групи, які не містять договори, оформлені більш ніж рік тому. Договори страхування визнаються з найбільш ранньої із дат - початку періоду страхового покриття за договором страхування; настання строку платежу від власника страхового полісу чи отримання від нього платежу, якщо договором не передбачено дату здійснення платежу; та коли договір є обтяжливим.

Утримувані контракти перестрахування, які забезпечують пропорційне перестрахове покриття, визнаються з пізнішої із дат початку періоду покриття за контрактом перестрахування та первісного визнання базових страхових контрактів .

Утримувані контракти перестрахування, які не забезпечують пропорційного перестрахового покриття, визнаються з початку періоду покриття за контрактом перестрахування, крім випадків, якщо на більш ранню дату Компанія визнає обтяжливі страхові контракти, які передані у перестрахування, і відповідний контракт перестрахування був укладений до визнання обтяжливого договору; у такому випадку утримувані контракти перестрахування визнаються на дату визнання обтяжливих груп базових страхових контрактів.

Після визнання страхових контрактів і утримуваних контрактів перестрахування вони включаються до існуючої групи контрактів, де можливо. Якщо страховий контракт неможливо включити до існуючої групи на основі описаних вище критеріїв, формується нова група. Групи контрактів формуються у момент первісного визнання, і їх склад не переглядається після того, як усі контракти включені до групи.

Оцінка

Компанія оцінює свої випущені страхові контракти та контракти перестрахування із застосуванням підходу на основі розподілу премії. Короткострокові контракти, яким не властива значна варіативність грошових потоків, оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії. Принципи первісної та подальшої оцінки у межах підходу розподілу на основі премії застосовуються до всіх договорів страхування. Компонентами оцінки є:

Межі контракту. Межі контракту визначають грошові потоки, включені до оцінки групи страхових контрактів та утримуваних контрактів перестрахування. За страховими контрактами грошові потоки входять до меж контракту, якщо вони виникають внаслідок суттєвих прав і зобов'язань, існуючих протягом звітного періоду, в якому Компанія може вимагати від власника страхового полісу сплатити премії або має суттєве зобов'язання надати послуги включно зі страховим покриттям. За утримуваними контрактами перестрахування грошові потоки входять до меж контракту, якщо вони виникають внаслідок суттєвих прав і зобов'язань, існуючих протягом звітного періоду, в якому Компанія змушена виплатити належні суми перестраховику або має суттєве право отримати послуги від перестраховика.

Грошові потоки виконання в межах контракту. Грошові потоки виконання – це поточні оціночні розрахунки грошових потоків у межах групи контрактів, які включають очікувані Компанією премії, страхові виплати, аквізиційні витрати та інші видатки, скориговані для відображення строків і невизначеності таких сум, із коригуванням на визначений нефінансовий ризик.

Існують дві категорії витрат, які безпосередньо входять до меж контракту:

Аквізиційні витрати – це витрати на укладання страхових контрактів, що включають витрати на виплату комісійних страховим агентам і брокерам, податки на дохід за договорами страхування, витрати на ведення страхової діяльності та відповідні накладні витрати, та відносяться на витрати майбутніх періодів і амортизуються у складі звіту про прибуток або збиток та інший сукупний дохід у міру того, як відбувається заробляння відповідних страхових премій. Страхові аквізиційні грошові потоки розподіляються між групами страхових контрактів на основі контрактів, до яких відносяться відповідні витрати. Страхові аквізиційні грошові потоки, сплачені до визнання відповідної групи контрактів, визнаються активом із подальшим припиненням визнання і включенням їх до складу групи страхових контрактів в момент визнання відповідних контрактів. На кожну звітну дату Компанія оцінює наявність знецінення та визнає збитки від знецінення, якщо балансова вартість активу перевищує очікувані чисті надходження грошових коштів від відповідної групи страхових контрактів. Компанія сторнує збитки від знецінення та збільшує балансову вартість активу тією мірою, якою були сторновані параметри знецінення.

Інші витрати, понесені на виконання страхових контрактів. Ці витрати включають усю решту безпосередньо пов'язаних зі страховими контрактами витрат, які не віднесені до категорії аквізиційних витрат, а також збитки від врегулювання страхових вимог разом із розподіленими та нерозподіленими витратами на врегулювання збитків та відповідні накладні витрати.

Контракти, оцінені з використанням підходу на основі розподілу премії

Компанія використовує підхід на основі розподілу премії для оцінки всіх страхових контрактів та утримуваних контрактів перестрахування, які відповідають критеріям застосування спрощеного методу. Страхові контракти та утримувані контракти перестрахування відповідають таким критеріям, якщо період страхового покриття за кожним контрактом у групі становить один рік або менше або якщо Компанія обґрунтовано очікує, що результат оцінки зобов’язання на залишок покриття (“LRC”) суттєво не відрізняється від результату, отриманого з використанням загальної моделі оцінки (“GMM”). У ході порівняння різноманітних можливих результатів оцінки Компанія аналізує вплив різної динаміки списання зобов'язання на залишок покриття на звіт про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід, вплив дисконтування та фінансових ризиків, а також наявність значної варіативності грошових потоків.

Випущені страхові контракти

Первісна оцінка. При первісному визнанні кожної групи страхових контрактів балансова вартість зобов'язання на залишок покриття (“LRC") оцінюється як страхові премії, отримані при первісному визнанні, мінус будь-які страхові аквізиційні грошові потоки, віднесені до цієї групи, з коригуванням на будь-які суми, раніше визнані щодо грошових потоків, пов'язаних із такою групою (включаючи активи за страховими аквізиційними грошовими потоками). Компанія відносить на майбутні періоди й амортизує страхові аквізиційні грошові потоки за всіма групами контрактів. За винятком випадків, коли контракти є обтяжливими, коригування на нефінансовий ризик розраховується лише при оцінці зобов'язання за страховими вимогами.

У разі наявності ознак того, що група страхових контрактів є обтяжливою, Компанія визнає збиток у складі витрат на надання страхових послуг у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід і збільшує зобов'язання на залишок покриття, якщо поточна оціночна сума грошових потоків виконання, що стосуються залишку страхового покриття, перевищує балансову вартість зобов'язання на залишок покриття. Сума такого перевищення визнається компонентом збитку у складі зобов'язання на залишок покриття з відображенням у зобов'язаннях за страховими контрактами у звіті про фінансовий стан.

Подальша оцінка. Балансова вартість групи страхових контрактів на кожну звітну дату – це сума зобов'язань на залишок покриття і зобов'язань за страховими вимогами. При подальшій оцінці балансова вартість зобов'язань на залишок покриття збільшується на суму отриманих премій та амортизацію страхових аквізиційних грошових потоків визнану як витрати і зменшується на суму, визнану як доходи від страхування, та будь-які додаткові страхові аквізиційні грошові потоки, віднесені після первісного визнання.

Зобов'язання за страховими вимогами включає грошові потоки виконання щодо збитків за страховими вимогами і витратами, які ще не сплачені, включаючи страхові вимоги, які виникли, але не заявлені. Вони відображають як коригування на нефінансовий ризик, так і вартість грошей у часі, оскільки розрахунковий період за деякими договорами страхування, які укладені й оцінюються згідно з використанням підходу на основі розподілу премії, може перевищувати один рік.

У кожному звітному періоді Компанія переоцінює компонент збитку за тим самим алгоритмом розрахунку, що й при первісному визнанні, і відображає зміни шляхом коригування компоненту збитку у міру необхідності, поки компонент збитку не буде зменшено до нуля, а суму таких коригувань визнає у складі витрат на страхові послуги. Якщо компоненту збитку не існувало при первісному визнанні, але при подальшій оцінці є ознаки того, що група договорів є обтяжливою, Компанія визначає компонент збитку за тією самою методологією, що й при первісному визнанні.

Утримувані контракти перестрахування

Первісна оцінка. При первісному визнанні кожної групи контрактів перестрахування балансова вартість активу на залишок покриття оцінюється у розмірі страхових премій, сплачених (тобто переданих у перестрахування) при первісному визнанні, з коригуванням на комісійну винагороду за передачу у перестрахування, які не залежать від страхових відшкодувань, та будь-які суми, раніше визнані щодо грошових потоків за цією групою контрактів. Компанія не визнає страхові аквізиційні грошові потоки за утримуваними контрактами перестрахування. За контрактами, що оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії, коригування на визначений нефінансовий ризик розраховується лише при оцінці активу за страховими вимогами.

У разі наявності обтяжливої групи базових контрактів створюється компонент відшкодування збитків щодо групи утримуваних контрактів перестрахування, за допомогою якого здійснюється коригування активу на залишок покриття, і визначаються суми, що у подальшому подаються у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід у складі чистих доходів/(витрат) за утримуваними договорами перестрахування як сторно відшкодування збитків і вилучаються з витрат на перестрахування.

Подальша оцінка. Балансова вартість групи утримуваних контрактів перестрахування на кожну звітну дату, є сумою активу на залишок покриття та активу за страховими вимогами. При подальшій оцінці балансова вартість активу на залишок покриття збільшується на суму сплачених премій і зменшується на суму, визнану як витрати на перестрахування стосовно отриманих послуг. За договорами, що оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії, актив за страховими вимогами оцінюється аналогічно активу за страховими вимогами за загальною моделлю оцінки і відображає коригування на нефінансовий ризик та вартість грошей у часі, оскільки розрахунковий період за деякими активами, які утримуються за договорами перестрахування Компанії та оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії, може перевищувати один рік.

У разі наявності компоненту відшкодування збитку, він коригується у ході подальшої оцінки для відображення змін у компоненті збитку від обтяжливої групи базових контрактів тією мірою, якою він впливає на грошові потоки у перестрахуванні, але не може перевищувати частку компоненту збитку від обтяжливої групи базових контрактів, яку Компанія очікує відшкодувати за рахунок утримуваних контрактів перестрахування.

Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - "МСФЗ") та вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що стосуються підготовки фінансової звітності, станом на 31 березня 2023 року та за 1 квартал 2023 р. для ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (далі – АТ "СК "АРКС" або "Компанія").

АТ "СК "АРКС" зареєстрована в Україні як фінансова установа 17 вересня 2009 року за реєстраційним номером 11100795 та є резидентом України. Компанія є акціонерним товариством, яке створене за українським законодавством.

2 листопада 1993 року було створено ЗАТ "Страхова компанія "Запоріжжя-Вексель", яке 31 березня 1999 року змінило свою назву на ЗАТ "Страхова компанія "Вексель – Фінансово-Страховий Альянс". 22 серпня 2003 року Компанія змінила назву на ЗАТ "Страхова компанія "Веско", 15 вересня 2008 року Компанія зареєструвала назву ЗАТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

Протоколом №47 Загальних зборів акціонерів від 11 червня 2019 року прийнято рішення про зміну найменування Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” на Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС”, і 20 червня 2019 року відбулась державна реєстрація таких змін.

Протягом 1 кварталу 2023 року не відбувалось змін у складі засновників АТ "СК "АРКС".

Станом на 31 березня 2023 року акціонером – власником істотної участі в АТ "СК "АРКС" є ТОВ “Еф.-Еф.-Ейч. Юкрейн Холдінгз” розмір частки 99,99%, юридична особа створена за законодавством України. Компанія Fairfax Financial Holdings Limited здійснює фактичний контроль АТ "СК "АРКС". Станом на 31 березня 2023 року виконавчий директор компанії Fairfax Financial Holdings Limited, пан Прем Ватса, прямо та опосередковано володіє часткою 43.9% у статутному капіталі Fairfax Financial Holdings Limited, та має суттєвий вплив на компанію Fairfax Financial Holdings Limited.

Основна діяльність. Основний вид діяльності Компанії – надання страхових послуг на території України. Компанія здійснює свою діяльність на підставі ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Компанія має 25 ліцензій на надання послуг з обов'язкового та добровільного страхування.

Страхові послуги Компанії включають: страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров'я), страхування здоров'я на випадок хвороби, страхування залізничного транспорту, страхування наземного транспорту (крім залізничного), страхування повітряного транспорту, страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування майна, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності перед третіми особами, страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), страхування інвестицій, страхування фінансових ризиків, страхування судових витрат, страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій, страхування медичних витрат, медичне страхування, особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, cтрахування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми договорами), страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, страхування сільськогосподарської продукції, страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, авіаційне страхування цивільної авіації, страхування судових витрат, страхування здоров'я на випадок хвороби, інші види страхування та перестрахування.

Компанія не має ліцензії з надання послуг зі страхування життя.

Юридична адреса та місце провадження діяльності: 04070, Україна, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8.

Валюта представлення. Цю фінансову звітність подано в тисячах українських гривень, якщо не вказано інше.

Економічні умови, в яких працює Компанія. Економіка України має риси, притаманні ринкам, що розвиваються, і на її розвиток значною мірою впливають фіскальна та грошово-кредитна політика, прийнята урядом, а також розвиток правового, регуляторного та політичного середовища, яке швидко змінюється.

24 лютого 2022 року російські війська розпочали повномасштабне вторгнення на територію Української держави, яке вплинуло на всі сфери життя та економіки України. Території Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської та частково Херсонської областей були окуповані на початку повномасштабної війни, але згодом звільнені.

Станом на 31 березня 2023 року Крим та більшість територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей залишаються під окупацією і там тривають активні військові дії.

Український бізнес, розташований за межами основних зон бойових дій, почав демонструвати ознаки відновлення з квітня 2022 року. З жовтня 2022 року Росія почала обстрілювати енергетичну інфраструктуру України за допомогою ракет і бойових безпілотників, спричиняючи її руйнування та відсутність електропостачання, що призводило до планових і позапланових перебоїв електропостачання як для домогосподарств, так і для підприємств. Усе це призвело до зниження ВВП України у 2022 році приблизно на 30,4% (у 2021 р.: зростання на 3%), згідно зі звітом, опублікованим Міністерством економіки України. Ситуація залишається напруженою, вона впливає не лише на українську, а й на міжнародну економіку, і її подальший вплив та тривалість важко передбачити та кількісно оцінити.

Національний банк України ("НБУ") дотримується політики відсоткових ставок відповідно до цільових показників інфляції. Рівень інфляції в Україні за 2022 рік склав 26,6% (у 2021 р. - 10,0%) згідно зі статистикою, опублікованою Державною службою статистики України. Зростання інфляції у 2022 році змусило НБУ розпочати посилення монетарної політики та підвищити облікову ставку з 10% з 20 січня 2022 року до 25% з 3 червня 2022 року.

Станом на 24 лютого 2022 року курс гривні на валютному ринку встановлено на рівні 29,25 грн за 1 долар США (проти 27,28 грн за 1 долар США на 31 грудня 2021 року) для забезпечення надійної та стабільної роботи фінансової системи країни. З 21 липня 2022 року курс гривні скориговано до 36,57 грн за 1 долар США і фіксується на цьому рівні до підписання цієї фінансової звітності.

Щоб стримати зростання цін в Україні, а також утримати інфляцію під контролем, НБУ був змушений не лише зафіксувати курс долара, а й запровадити низку адміністративних обмежень, зокрема на валютні операції та рух капіталу, у тому числі обмеження на виплати відсотків і дивідендів за кордон в іноземній валюті. Через усі ці обмеження гривня не обмінюється і не вільно конвертується у тверду валюту.

Дохідність до погашення ("YtM") за українськими урядовими єврооблігаціями зросла до 63,4% (для 5-річних інструментів станом на 31 грудня 2022 року) з 8,9% станом на 31 грудня 2021 року. Водночас внутрішні українські суверенні облігації у гривнях (терміном погашення 5 років) торгувалися з прибутковістю 22% станом на 31 грудня 2022 року.

У серпні 2022 року кредитори України погодили дворічне призупинення виплат по всіх її єврооблігаціях, що дозволяє відстрочити близько 6 мільярдів доларів США запланованих виплат. Валютні резерви, які станом на 31 грудня 2021 року були на найвищому рівні з 2011 року, почали поступово використовуватися з січня 2022 року. Однак завдяки надходженню міжнародної допомоги валютні резерви станом на 31 грудня 2022 року перевищили довоєнний рівень. З початком війни український бюджет відчуває значний дефіцит, який фінансувався за рахунок національних і міжнародних запозичень і грантів.

З початку повномасштабного вторгнення Росії до 31 грудня 2022 року загальна сума коштів, отриманих Україною від міжнародних партнерів, склала 31,2 млрд доларів (1046 млрд грн), з яких 45% – у форматі грантів.

Міжнародна підтримка є вкрай важливою для здатності України продовжувати боротьбу з агресією та фінансувати дефіцит бюджету та поточні виплати боргів.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС"

Акціонерне товариство

Україна

вулиця Іллінська, буд. 8, ПОДІЛЬСЬКИЙ р-н, м. КИЇВ, 04070, Україна

Після 31 березня 2023 року не відбулося жодних подій, інформація про які вимагає розкриття в цій фінансовій звітності.

Сторони зазвичай вважаються пов'язаними, якщо вони знаходяться під спільним контролем або якщо одна сторона має можливість контролювати іншу або може мати значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових чи операційних рішень. Під час розгляду кожного випадку відносин, що можуть являти собою відносини між пов’язаними сторонами, увага приділяється суті цих відносин, а не лише їх юридичній формі.

Компанія входить до складу ЕфЕфЕйчЕль Груп Лтд. [FFHL Group Ltd).

Розкриття інформації щодо операцій із пов’язаними особами за 1 квартал 2023 року та 1 квартал 2022 року подано нижче.

Станом на 31 березня 2023 року та 31 березня 2022 року залишки за операціями з пов'язаними сторонами були такими:

Нижче наведено статті доходів та витрат по операціях з пов’язаними сторонами за 1 квартал 2023 року:

Нижче наведено статті доходів та витрат по операціях з пов’язаними сторонами за 1 квартал 2022 року:

Грошові кошти та їх еквіваленти

До категорії грошові кошти та їх еквіваленти Компанія крім грошових коштів, які розміщені на поточних рахунках, відносить також депозити із початковим терміном погашення до 3 місяців (депозитні рахунки, за якими від дати їх розміщення до дати погашення не більше 3-х місяців).

Відповідно до обраної моделі обліку фінансових активів, грошові кошти та еквіваленти оцінюються за амортизованою вартістю.

Поточні та інші фінансові інвестиції

Поточні та інші фінансові інвестиції Компанії включають в себе строкові депозити з початковим строком розміщення більше трьох місяців та цінні папери.

Компанія в обліку розділяє депозити на короткострокові (з розміщенням від 3-х місяців до 1 року)  та довгострокові (з розміщенням від 1 року). Депозити в банках відносяться до фінансових інструментів, які класифікуються як такі, що обліковуються за амортизованою вартістю. Відповідно до вимог МСФЗ 9 Компанія визнає в обліку резерв очікуваних кредитних збитків у разі якщо його розмір є суттєвим.

Нижче у таблиці подано інформацію щодо депозитів в банках за кредитною якістю на основі рівнів кредитних рейтингів за єдиною національною рейтинговою шкалою станом на 31 березня 2024 року та 31 березня 2023 року.

Цінні папери обліковуються за справедливою вартістю із відображенням переоцінки через прибутки або збитки. Відповідно до МСФЗ 9 по відношенню до таких цінних паперів Компанія не визнає в обліку резерв очікуваних кредитних ризиків.

Поточні фінансові інвестиції та інші непоточні фінансові активи

Торговельна та інша дебіторська заборгованість

Компанія відображає інформацію щодо дебіторської заборгованості за амортизованою вартістю, тобто вартістю, скоригованою на резерв очікуваних кредитних збитків.

Інші поточні фінансові активи

Передоплати обліковуються за первісною вартістю мінус резерв на знецінення.

Станом на 31 березня 2023 року та 31 березня 2022 року всі передоплати та інші активи були включені до складу оборотних активів.

Інші фінансові та нефінансові зобов'язання складаються з таких компонентів:

У тисячах гривень 31 березня 2023 р. 31 березня 2022 р. Інші фінансові зобов'язання:     Інші поточні зобов'язання 5 776  6 978 Нарахування за іншими витратами і платежами 53 099  32 696 Всього інших фінансових зобов'язань   58 875  39 674 Інші нефінансові зобов'язання:     Резерв під судові позиви 16 000 16 000 Забезпечення інших виплат персоналу 24 846 17 733 Зобов'язання з виплат на основі акцій 20 342 13 481 Забезпечення оплати відпусток 19 940 21 698 Аванси, отримані від страхувальників 17 307 13 487 Всього інших нефінансових зобов'язань   98 435 82 399 Всього інших фінансових та нефінансових зобов'язань 157 310 108 586      Забезпечення інших виплат персоналу станом на 31 березня 2023 року та на 31 березня 2022 року представляють собою переважно забезпечення на виплату премій персоналу.

Компанія станом на звітну дату визнала зобов’язання з оренди наступним чином:

Зобов’язання за договорами страхування та перестрахування

Визначення та класифікація

Договори страхування − Договори страхування – це договори, яким притаманний істотний страховий ризик на дату укладання договору. Страховий ризик виникає, коли Компанія погоджується надати компенсацію власнику страхового полісу, якщо визначена непевна майбутня подія негативно вплине на власника страхового полісу, з можливістю виплати значно більшої суми за сценарієм, за яким страховий випадок настає, на відміну від сценарію, за яким він не настає, враховуючи варіативність строків платежів. Договори, які не відповідають визначенню договору страхування, класифіковані як похідні договори або договори на надання послуг залежно від ситуації. Договори страхування включають договори прямого страхування та договори прийнятого (утримуваного) перестрахування, що оформлені Компанією.

Активи, утримувані за договорами перестрахування, − Договори утримуваного перестрахування не звільняють Компанію від її зобов'язання, пов'язаного з первинними договорами страхування. Активи, утримувані за договорами перестрахування, показані окремо у звіті про фінансовий стан для відображення величини кредитного ризику та зобов'язань Компанії перед власниками її страхових полісів.

Одиниця обліку та визнання − Договори страхування та утримувані договори перестрахування, обов'язково об'єднуються у відповідні портфелі договорів на основі базового ризику та управління таким ризиком, а в подальшому об'єднуються у групи на основі очікуваної прибутковості та дати оформлення, при цьому окремо формуються групи, які не містять договори, оформлені більш ніж рік тому.

Договори страхування визнаються з найбільш ранньої із дат - початку періоду страхового покриття за договором страхування; настання строку платежу від власника страхового полісу чи отримання від нього платежу, якщо договором не передбачено дату здійснення платежу; та коли договір є обтяжливим.

Активи, утримувані за договорами перестрахування, які забезпечують пропорційне перестрахове покриття, визнаються з пізнішої із дат початку періоду покриття за договором перестрахування та первісного визнання первинних договорів страхування.

Активи, утримувані за договорами перестрахування, які не забезпечують пропорційного перестрахового покриття, визнаються з початку періоду покриття за договором перестрахування, крім випадків, якщо на більш ранню дату Компанія визнає обтяжливі договори страхування, які передані у перестрахування, і відповідний договір перестрахування був укладений до визнання обтяжливого договору; у такому випадку активи, утримувані за договорами перестрахування, визнаються на дату визнання обтяжливих груп первинних договорів страхування.

Після визнання активів, утримуваних за договорами страхування та перестрахування, вони включаються до існуючої групи договорів, де можливо. Якщо договір страхування неможливо включити до існуючої групи на основі описаних вище критеріїв, формується нова група. Групи договорів формуються у момент первісного визнання, і їх склад не переглядається після того, як усі договори включені до групи.

Оцінка

Компанія оцінює свої договори страхування та активи, утримувані за договорами перестрахування, із застосуванням підходу на основі розподілу премії. Короткострокові договори, яким не властива значна варіативність грошових потоків, оцінюються з використанням підходу на основі розподілу премії. Принципи первісної та подальшої оцінки у межах підходу розподілу на основі премії застосовуються до всіх договорів страхування. Компонентами оцінки є:

Периметр договору – Периметр договору визначає грошові потоки, включені до оцінки групи договорів страхування та активів, утримуваних за договорами перестрахування. За договорами страхування грошові потоки входять до периметру договору, якщо вони виникають внаслідок суттєвих прав і зобов'язань, існуючих протягом звітного періоду, в якому Компанія може змусити власника страхового полісу сплатити премії або має суттєве зобов'язання надати послуги включно зі страховим покриттям. За активами, утримуваними за договорами перестрахування, грошові потоки входять до периметру договору, якщо вони виникають внаслідок суттєвих прав і зобов'язань, існуючих протягом звітного періоду, в якому Компанія змушена виплатити належні суми перестраховику або має суттєве право отримати послуги від перестраховика.

Грошові потоки після виконання договору в межах периметру договору − Грошові потоки після виконання договору – це поточні оціночні розрахунки грошових потоків у межах периметру групи договорів, які включають очікувані Компанією премії, страхові виплати, аквізиційні витрати та інші видатки, скориговані для відображення строків і невизначеності таких сум, із коригуванням на визначений нефінансовий ризик.

Існують дві категорії витрат, які безпосередньо входять до периметру договору:

Аквізиційні витрати – Витрати на укладання договорів страхування, що включають витрати на виплату комісійних страховим агентам і брокерам, податки на дохід за договорами страхування, витрати на ведення страхової діяльності та відповідні накладні витрати, відносяться на витрати майбутніх періодів і амортизуються у складі прибутків у міру того, як надходять відповідні зароблені премії. Страхові аквізиційні грошові потоки розподіляються між групами договорів страхування на основі договорів, які спричинили витрати. Страхові аквізиційні грошові потоки, сплачені до визнання відповідної групи договорів, визнаються активом із подальшим припиненням визнання і включенням їх до складу групи договорів страхування в момент визнання відповідних договорів. На кожну звітну дату Компанія оцінює наявність знецінення та визнає збитки від знецінення, якщо балансова вартість активу перевищує очікувані чисті надходження грошових коштів від відповідної групи договорів страхування. Компанія сторнує збитки від знецінення та збільшує балансову вартість активу тією мірою, якою були сторновані параметри знецінення.

Інші витрати, понесені на виконання договорів страхування, − Ці витрати включають усю решту безпосередньо пов'язаних із договорами страхування витрат, які не віднесені до категорії аквізиційних витрат, а також збитки від врегулювання страхових вимог разом із розподіленими та нерозподіленими витратами на врегулювання збитків та відповідні накладні витрати.

Договори, оцінені з використанням підходу на основі розподілу премії

Компанія використовує підхід на основі розподілу премії для оцінки всіх активів, утримуваних за договорами страхування та перестрахування, які відповідають критеріям застосування спрощеного методу. Активи, утримувані за договорами страхування та перестрахування, відповідають таким критеріям, якщо період страхового покриття за кожним договором у групі становить один рік або менше або якщо Компанія обґрунтовано очікує, що результат оцінки зобов'язання за залишком страхового покриття суттєво не відрізняється від результату, отриманого з використанням загальної моделі оцінки. У ході порівняння різноманітних можливих результатів оцінки Компанія аналізує вплив різної динаміки списання зобов'язання за залишком страхового покриття на звіт про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід, вплив дисконтування та фінансових ризиків, а також наявність значної варіативності грошових потоків.

Договори страхування

Первісна оцінка − При первісному визнанні кожної групи договорів страхування балансова вартість зобов'язання за залишком страхового покриття оцінюється як страхові премії, отримані при первісному визнанні, мінус будь-які страхові аквізиційні грошові потоки, віднесені на цю групу, з коригуванням на будь-які суми, раніше визнані щодо грошових потоків, пов'язаних із такою групою (включаючи активи за страховими аквізиційними грошовими потоками). Компанія відносить на майбутні періоди й амортизує страхові аквізиційні грошові потоки за всіма групами договорів. За винятком випадків, коли договори є обтяжливими, коригування на визначений нефінансовий ризик розраховується лише при оцінці зобов'язання за понесеними страховими збитками.

У разі наявності ознак того, що група договорів страхування є обтяжливою, Компанія визнає збиток у складі витрат на надання страхових послуг у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід і збільшує зобов'язання за залишком страхового покриття, якщо поточна оціночна сума грошових потоків після виконання договорів, що стосуються залишку страхового покриття, перевищує балансову вартість зобов'язання за залишком страхового покриття. Сума такого перевищення визнається компонентом збитків у складі зобов'язання за залишком страхового покриття з відображенням у зобов'язаннях за договорами страхування у звіті про фінансовий стан.

Подальша оцінка – Балансова вартість групи договорів страхування на кожну звітну дату – це сума зобов'язань за залишком страхового покриття і зобов'язань за понесеними страховими збитками. При подальшій оцінці балансова вартість зобов'язань за залишком страхового покриття збільшується на суму отриманих премій, а амортизація страхових аквізиційних грошових потоків визнається як витрати і зменшується на суму, визнану як страхові доходи від наданих послуг, та будь-які додаткові страхові аквізиційні грошові потоки, віднесені після первісного визнання.

Зобов'язання за понесеними страховими збитками включає грошові потоки після виконання договору щодо збитків за страховими вимогами і витратами, які ще не сплачені, включаючи страхові вимоги, які виникли, але не заявлені. Вони відображають як коригування на нефінансовий ризик, так і вартість грошей у часі, оскільки розрахунковий період за деякими договорами страхування, які укладені й оцінюються згідно з підходом на основі розподілу премії, перевищує один рік.

У кожному звітному періоді Компанія переоцінює компонент збитків за тим самим алгоритмом розрахунку, що й при первісному визнанні, і відображає зміни шляхом коригування компоненту збитків у міру необхідності, поки компонент збитків не зменшено до нуля, а суму таких коригувань визнає у складі витрат на страхові послуги. Якщо компоненту збитків не існувало при первісному визнанні, але при подальшій оцінці є ознаки того, що група договорів є обтяжливою, Компанія визначає компонент збитків за тією самою методологією, що й при первісному визнанні.

Активи, утримувані за договорами перестрахування

Первісна оцінка – При первісному визнанні кожної групи договорів перестрахування балансова вартість активу за залишком страхового покриття оцінюється у розмірі страхових премій, сплачених (тобто переданих у перестрахування) при первісному визнанні, з коригуванням на комісійну винагороду за передачу у перестрахування, які не залежать від страхових відшкодувань, та будь-які суми, раніше визнані щодо грошових потоків за цією групою договорів. Компанія не визнає страхові аквізиційні грошові потоки за активами, утримуваними за договорами перестрахування. За договорами, що оцінюються згідно з підходом на основі розподілу премії, коригування на визначений нефінансовий ризик розраховується лише при оцінці активу за врегульованими страховими вимогами.

У разі наявності обтяжливої групи договорів за групою активів, утримуваних за договорами перестрахування, створюється компонент із відшкодування збитків, за допомогою якого здійснюється коригування активу за залишком страхового покриття, і визначаються суми, що у подальшому подаються у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід у складі чистого результату від перестрахування як сторно відшкодування збитків і вилучаються з витрат на перестрахування.

Подальша оцінка – Балансова вартість групи активів, утримуваних за договорами перестрахування на кожну звітну дату, є сумою активу за залишком страхового покриття та активу за врегульованими страховими вимогами. При подальшій оцінці балансова вартість активу за залишком страхового покриття збільшується на суму сплачених премій і зменшується на суму, визнану як витрати на перестрахування стосовно отриманих послуг. За договорами, що оцінюються згідно з підходом на основі розподілу премії, актив за врегульованими страховими вимогами оцінюється аналогічно активу за врегульованими страховими вимогами за загальною моделлю оцінки і відображає коригування на нефінансовий ризик та вартість грошей у часі, оскільки розрахунковий період за деякими активами, які утримуються за договорами перестрахування Компанії та оцінюються згідно з підходом на основі розподілу премії, перевищує один рік.

У разі наявності компоненту відшкодування збитків, він коригується у ході подальшої оцінки для відображення змін у компоненті збитків від обтяжливої групи договорів тією мірою, якою він впливає на грошові потоки у перестрахуванні, але не може перевищувати частку компоненту збитків від обтяжливої групи договорів, яку Компанія очікує відшкодувати за рахунок активів, утримуваних за договорами перестрахування.

Зобов’язання Компанії за договорами страхування та утримуваними контрактами перестрахування станом на 31 березня 2024 року та 31 березня 2023 року представлені наступним чином:

Витрати на збут

Витрати Компанії на збут переважно представлені амортизацією аквізиційних витрат з урахуванням комісійної винагороди страховим агентам, податку на дохід за договорами страхування та інших витрат.

У таблиці нижче представлені витрати Компанії на збут за 1 квартал 2023 року та 1 квартал 2022 року:

Зареєстрований капітал включає в себе внески засновників відповідно до установчих документів Компанії. Прості акції показані у складі капіталу. Витрати, безпосередньо пов’язані з емісією нових акцій, показуються у складі капіталу як зменшення суми надходжень за вирахуванням податків. Резервний капітал формується шляхом внесків із чистого прибутку за рішенням Акціонерів компанії.

Номінальна зареєстрована сума акціонерного капіталу Компанії станом на 31 березня 2023 року складає 261 975 тисяч гривень (на 31 березня 2022 року – 261 975 тисяч гривень).

Учасники Компанії станом на 31 березня 2023 року та станом на 31 березня 2022 року: